Методика рухливих ігор

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

          У дитини 3—4 років є два джерела ігрової мети.
Перше джерело — дії дорослого, які викликають у маляти інтерес, привертають його увагу й спонукають до схожих дій.
Друге джерело — це мета, яка спеціально ставиться перед ним дорослим.
Як же спонукати дитину до того, щоб вона зрозуміла і прийняла поставлену перед ним дорослим нову мету й почала самостійно реалізовувати її?
         Сучасна дошкільна педагогіка зважає на те, що таким побудником є готовність маляти наслідувати дорослих. У період раннього віку дорослий для дитини є посередником між навколишнім світом і самою дитиною. Наприклад, спостерігаючи за тим, як ви годуєте ляльку, маля може захотіти зробити те ж саме. Однак результат буде залежати від того, наскільки дитині сподобаються саме ці ігрові дії й наскільки вона захоче повторити їх у своїй грі.
         Так, Н. Ф. Тарловська пропонує такий шлях організації гри, при якому основним побудником дитини до дії є не наслідування дорослому, а спілкування з ним.
         Як перший крок на цьому шляху, вона пропонує робити ігрову дію щодо самої дитини, а не іграшки: не насправді погодувати маля, вимити йому руки, виміряти температуру, покатати на машинці тощо.
         Другим кроком на цьому шляху є зміна ролей. Тепер вихователь пропонує дітям самим здійснювати ті ж самі ігрові дії щодо дорослого. Основне завдання вихователя полягає в тому, щоб ігрові дії, які здійснюють діти щодо педагога, приносили їм максимум задоволення, дозволяли пережити почуття успіху, радості, задоволення.
         Під час формуванні цілеспрямованої діяльності в грі необхідно буде розв'язати чотири основні завдання:
• знайомити дітей із розмаїтістю ігрової мети;
• спонукати самостійно ставити ігрову мету й у такий спосіб виявляти ігрову ініціативу;
• поступово підводити дітей до самостійного пошуку засобів і способів досягнення мети;
• практикувати ігри, в яких не одна мета, а декілька. От декілька порад:

1. Не намагайтеся часто використовувати в грі нові іграшки — краще покажіть дитині, як можна по-різному використати ті самі.
2. Граючи з дітьми, необхідно враховувати їхні інтереси й переваги. У грі завжди вирішальне слово повинне бути за дитиною.
3. Дитина вас прийме як партнера, якщо ви будете щиро й шанобливо враховувати її ігрові можливості та ставитися до них з повагою.
4. Чим багатший діапазон ігрової мети, тим вільніше діє відповідно до них дитина, тим цікавіше буде для неї гра.
В організації методичної роботи виділяють групові та індивідуальні форми. До групових належать педагогічні ради, семінари, практикуми, консультації, методичні виставки, взаємовідвідування, творчі мікрогрупи, школи педагогів, брифінги, дискусії тощо. Індивідуальні форми — це самоосвіта, консультації, співбесіди, стажування, наставництво тощо.
         І в першій, і в другій групах щодо методичної роботи зустрічається та сама форма — консультації. Загальним під час проведення групових й індивідуальних консультацій (як і консультації для батьків) є те, що вони проводяться, головним чином, для тих, хто їх потребує. Мета консультації — навчити застосовувати теоретичні знання на практиці, розкривати недоліки, допомагати їхньому усуненню.
         Консультації в практиці дошкільної установи є найвідомішою й розповсюдженою формою методичної роботи. Систематичне проведення консультацій на базі дошкільного закладу допомагає педагогам постійно вдосконалювати свої знання, розширювати й поглиблювати їх, сприяюти подоланню утруднень.
         Планує консультації методист. їхній зміст залежить:
• від річних завдань, які має установа;
• від інтересів педагогів;
• від труднощів, які відчувають педагоги в роботі.
         Методист не тільки планує, але часто й сам проводить консультації. Він знайомить педагогів з останніми досягненнями науки, з різними інноваційними матеріалами, літературою, з новими методами й прийомами роботи. Також до проведення консультацій методист залучає досвідчених і компетентних педагогів, що володіють певним запасом знань, умінь, здатних поділитися своїм досвідом роботи з колегами.
Планові консультації фіксуються в річному плані й проводяться чітко за планом, вони, як правило, тривалі за часом. На груповій плановій консультації, що ставить своєю метою познайомити вихователів з певними новітніми досягненнями, як правило, розглядається одне питання. Якщо мета консультації — уточнення, закріплення знань педагогів, то можна розглянути й декілька питань. Після проведення консультацій для методиста важливо проконтролювати, як засвоїли їхній зміст вихователі і як вони застосували нові знання на практиці. Групові консультації вимагають ретельної підготовки, продумування, відбору необхідного матеріалу. У цьому випадку методист накреслює питання, продумує конкретні поради й рекомендації вихователям, добираючи методичну літературу, робить висновок щодо обговорюваного питання з використанням переконливих прикладів. Тому їх не рекомендується проводити часто. Кількість їх визначається складом вихователів, станом навчально-виховної роботи, за необхідності в плані зазначаються зміни.
Індивідуальні консультації не плануються. Вони здійснюються за необхідності. Ця форма методичної роботи є найбільш важкою, тому що не можна вгадати, з якими труднощами й питаннями може звернутися вихователь. Психологічне консультування припускає обговорення проблем, з якими зіштовхується педагог у процесі виховання й навчання дитини. Проводиться пошук рішень позначених питань із опорою на теоретичні знання й практичний досвід.
 

Тести психічного розвитку дитини 3-4 років

1. Тест із кубиками.
Визначає ступінь розвитку сприйняття, здатність здійснювати самостійний контроль над процесом виконання завдання. Запропонуйте дитині кубики розміром 8 см . Попросіть її побудувати вежу, поставивши один кубик на інший. Дитина повинна це зробити без демонстрації зразка. Далі покажіть їй, як можна побудувати з кубиків поїзд із трубою. Дитина будує поїзд після показу (додає трубу). Тест спрямований на розвиток доцільної поведінки. Матеріали: для проведення описаного вище тесту підійдуть кубики в наборі.

2. Тест із геометричними фігурами.
Використовується дошка з вирізаними на ній геометричними фігурами (коло, трикутник квадрат). Вийнявши всі три геометричні фігури з відповідних їм осередків, запропонуйте дитині знайти місце на дошці для кожної фігури. Якщо в дитини що-небудь не виходить, допоможіть їй. Далі, вклавши всі фігури, знову вийміть їх з отворів і запропонуйте дитині самостійно виконати завдання.
Матеріали: дошка з вирізаними на ній геометричними фігурами (коло, трикутник квадрат).

3. Тест із пірамідкою або матрьошкою.
Завдання демонструє здатність дитини здійснювати систему доцільних дій, виявляти помилки й виправляти їх.
На очах удитини зніміть кільця з піраміди й попросіть допомогт  зібрати її знову. Дитина двох—трьох років мусить добре впоратися із цим завданням, керуючись, як правило, методом проб і помилок. Вона ще може переплутати верхні й нижні кільця. Дитина також може впоратися із вкладенням маленької матрьошки у велику (закрити матрьошки самостійно ще не зуміє).
Матеріали: пірамідка з кільцями, набір матрьошок.

4. Тест на оцінку пам'яті.
Попросіть дитину виконати декілька дій підряд: устати зі стільця, підійти до столика, взяти зі столика олівець, принести олівець і покласти його на стілець. Дитина 2—3 років може запам'ятати й правильно виконати 4-5 дій. Вона також повинна правильно назвати своє ім'я, прізвище.

5. Тест на словниковий запас.
Поставте на стіл знайомі дитині предмети: пляшечку, ляльку, м'яч, машинку, чашку, ложку. Дитина повинна назвати правильно всі предмети.

6. Тест на називання зображень (оцінка словникового запасу).
Покажіть дитині картинки, що зображують кішку, собаку, хліб, півня, плаття, яблуко, стіл, корабель, поїзд, автобус, вантажівку, літак, стілець, вікно, двері, шафу, сорочку, капелюх, носки, черевики, грушу, кавун, хлопчика, дівчинку, бабусю, дідуся, дитину, гусака, качку, корову, коня, плиту, чайник, каструлю, сковорідку, ліжко, ніж, вилку, олівець, зошит, газету, книгу. Запитайте, показуючи кожну картинку окремо: «Що це?» або «Що тут намальовано?» Дитина повинна уміти не тільки правильно назвати те, що зображено на картинці, але й уміти розділити дані зображення на групи: тварини, люди, посуд, одяг, меблі.

7. Тест на розуміння інструкцій.
Запропонуйте дитині виконати декілька простих інструкцій: «Дай друові (подрузі) м'ячик», «Поклади його на стіл», «Дай його мені», «Підніми кубик, що впав», «Принеси мені ляльку» тощо. Дитина виконує понад 10 інструкцій, демонструючи розуміння зверненої до неї мови.

8. Тест на розвиток рухової сфери (крупноїмоторики).
У період від двох до трьох років дитина повинна уміти приставним кроком переступати через декілька перешкод, що знаходяться на підлозі на відстані 20 см один від одного.

9. Тест на оцінку тонкої моторики.
Дайте дитині олівець і папір і запропонуйте їй повторити після показу малюнок вертикальних, горизонтальної ліній, кола, хреста, квадрата, трикутника. Якщо дитина виявляє певні здібності, попросіть її скопіювати зображення зі зразка (у цьому випадку вона не повийна бачити, як вони були намальовані). Дитина правильно копіює малюнок вертикальних, горизонтальних, круглих ліній і хреста. Це завдання не повинне викликати в маляти значних утруднень.

 

10. Тест на оцінку пам*яті.
Попросіть дитину сказати вам, з ким вона живе будинку, що вона їла на сніданок, у що любить грати, а також повторити фразу: «Улітку в лісі було багато грибів й ягід», а потім повторити підряд назви трьох цифр: 2,5,9,11.

11. Тест «Парні картинки» на оцінку уваги й зорового сприйняття.
Підготуйте чотири пари предметних картинок (жабеня й кораблик, зайчик і цебро, ведмедик і рибка, машинка й м'ячик тощо). Покладіть перед дитиною дві предметні картинки (з машинкою й з м'ячем). Точно таку ж пару
візьміть собі. Покажіть дитині, що в неї й у вас картинки однакові. Потім заберіть свої картинки, дістаньте одну з них та, показуючи її дитині, попросіть показати таку ж. Дитина з легкістю повинна упоратися з усім завданням, відразу зрозуміти інструкцію вихователя.

12. Тест на розвиток рухової сфери (крупноїмоторики).
До трьох років дитина може виконувати наступні дії: простояти декілька секунд на одній нозі; піднімаючись нагору по сходам, ставити по одній нозі на кожну сходинку; спускаючись, ставити на сходинку обидві ноги; стрибати на двох ногах; їздити на триколісному велосипеді.

13. Тест-спостереження «Культура спілкування».
У процесі спілкування з дорослими й дітьми дитина третього року життя повинна вітатися та прощатися, вживати слова, що містять прохання, подяку (спасибі, будь ласка), виявляти увагу, співчуття до інших дітей (ділитися іграшками, частуваннями, уступати), озиватися на прохання іншої дитини, допомагати їй.
 

Примітка. Якщо з більшістю тестів дитина не може впоратися, необхідно проконсультузатися у фахівців. Приводом для звертання до фахівців з дитячої психології можуть бути також емоційні проблеми в дитини:
• постійна лякливість;
• невдалі спроби заговорити;
• нездатність зосереджено грати із чим-небудь протягом 10 хвилин;
• надлишкова активність;
• постійна та підвищена агресивність.